Договір це поля

Договір це поля

1. Новий договір, рахунок чи довіреність рідко пишуть з нуля: беруть попередній документ, зберігають копію і замінюють у ній назви, суми й дати. Десь при цьому лишається стара сума, а підсумок цифрами перестає збігатися з підсумком прописом. У таких помилок спільна причина: дані документа перемішані з його текстом. На прикладі договору поставки видно, як їх розділити і які помилки після цього зникають.

2. У договорі поставки на кілька сторінок від угоди до угоди змінюється небагато: назва сторони, її код, кількість, ціна, дата, строк і рахунок. Це дані, тобто значення, які описують саме цю угоду. Решта - текст: формулювання пунктів, які юрист погодив один раз і які переходять з договору в договір без змін. На сторінці одне від другого не відрізнити, бо надруковані вони однаково.

3. Щоб розділити дані й текст, кожне значення виносять в окреме поле. Поле - це комірка з назвою для одного значення: назва «ціна за тонну» і саме значення, 12 400,00. За назвою значення можна знайти й підставити, не перечитуючи текст. Зберігається воно в одному місці, тому назву сторони, яка стоїть і на початку договору, і біля підпису, виправляють один раз, і розбіжностей між сторінками не буває.

4. Кожне поле має ще й тип, тобто позначку, що саме в ньому лежить: текст, число, гроші чи дата. Із типу програма знає, що зі значенням можна робити: числа перемножити, до дати додати дні. І знає, чого в полі бути не може, тому 31 квітня чи код із семи цифр відхиляє ще під час введення. У суцільному тексті таку помилку помітив би хіба уважний читач.

5. У тексті на місці винесених значень лишаються пропуски, і кожен підписано назвою свого поля. Такий сталий текст із пропусками називають шаблоном. Він потрібен, щоб формулювання не набирати й не правити щоразу: їх погоджують один раз, і далі їх ніхто не чіпає. Тож замінюючи ціну, уже не можна випадково стерти слово в пункті про відповідальність, а в новому договорі не лишається нічого від попереднього.

6. Поля теж неоднакові, і різнить їх те, звідки береться значення. Змінне поле для кожної угоди вводить людина: сторону, ціну, строк. Похідне поле ніхто не вводить, його обчислюють з інших полів, як-от суму чи ПДВ. Ще два види стосуються тексту: фіксований текст, однаковий у всіх договорах, і опція, тобто вибір із кількох готових формулювань, наприклад передоплата або оплата після поставки.

7. З чотирьох видів похідне поле найбільше важить для помилок: власного значення воно не зберігає, його щоразу обчислюють з інших полів. Кількість 15, помножена на ціну 12 400,00, дає 186 000,00. ПДВ 20 % від цієї суми становить 37 200,00, а разом виходить 223 200,00. Суму прописом програма складає з того самого числа, тому слова й цифри розійтися не можуть, а якщо змінити ціну, перерахується весь ланцюжок.

8. Без похідних полів той самий ланцюжок набирає людина, і тримається він лише на її уважності. У рядку суми стоїть 168 000,00 замість 186 000,00, бо дві цифри помінялися місцями. У сумі прописом людина пропустила слово «три», тож словами вийшло 220 200, а цифрами 223 200. Сторінка виглядає охайно, і під час читання такі розбіжності здебільшого минають непоміченими. Коли ж числа рахує програма, такій помилці нема звідки взятися.

9. Готовий договір збирає програма: бере шаблон і на місце кожного пропуску ставить значення поля з такою самою назвою, а похідні поля дораховує сама. Для «Зерно-Трейд» це 15 тонн по 12 400,00 і підсумок 223 200,00. Людині лишається заповнити картку із семи полів і перевірити саме її, а не перечитувати кілька сторінок у пошуках того, що змінилося.

10. З одного шаблону виходить стільки договорів, скільки є наборів полів: тут їх три, для трьох різних угод. Текст у всіх однаковий, а підсумок у кожному програма рахує з його власних кількості й ціни. Коли формулювання треба змінити, його змінюють у шаблоні, і всі наступні договори виходять уже з новим. У вправі до цієї частини можна розкласти десять фрагментів одного договору за видами полів.