Пиво і рівність

Пиво і рівність

1. Закон постійно ділить людей на групи: за віком, за доходом, за місцем проживання. Часом він ділить їх за статтю, і тоді постає питання, наскільки вагому причину держава мусить для цього назвати. Верховний суд США відповів на нього 1976 року у справі про неміцне пиво зі штату Оклахома. З неї видно, як суд перевіряє правило, що по-різному ставиться до чоловіків і жінок.

2. Пиво міцністю до 3,2 % закон Оклахоми називав непʼянким і дозволяв продавати жінкам з вісімнадцяти років, а чоловікам лише з двадцяти одного. 1972 року штат зрівняв вік повноліття для обох статей, вісімнадцять років, але для цього пива зберіг виняток. Три роки дівчина могла купити таке пиво, а її ровесник не міг.

3. 20 грудня 1972 року до федерального суду в Оклахомі звернулися двоє: юнак на прізвище Крейг, якому ще не було двадцяти одного, і пані Вайтенер, яка мала ліцензію на продаж такого пива. Відповідачем був губернатор штату Борен, звідси й назва справи. Позивачі просили визнати різницю у віці дискримінацією чоловіків і заборонити її застосовувати. 1975 року суд із трьох суддів їм відмовив.

4. Поки справа дійшла до Верховного суду, Крейгові виповнився двадцять один рік. Заборона його вже не стосувалася, тож його вимогу Суд не розглядав. Справу втримала продавчиня. Суд визнав за нею право на позов, тобто право вимагати рішення саме в цій суперечці: закон звернений до продавців, і вона мусила або втрачати покупців, або ризикувати санкціями й ліцензією. Тому їй дозволили відстоювати і права покупців.

5. Позов спирався на Чотирнадцяту поправку до Конституції США: її положення про рівний захист забороняє штатові відмовляти будь-кому в рівному захисті законів. Кожен закон когось вирізняє, тому суди зважують причину, а рівень перевірки означає, наскільки прискіпливо вони це роблять. Тоді рівнів було два: для більшості законів вистачало розумного пояснення, а поділ за расою перевіряли найсуворіше. Місце поділу за статтю лишалося спірним.

6. Оклахома пояснювала різницю безпекою на дорогах і подала статистику. У даних про затримання за 1973 рік за керування напідпитку було 427 юнаків віком від вісімнадцяти до двадцяти років і лише 24 дівчини, тобто майже у вісімнадцять разів менше. Опитування водіїв в Оклахома-Сіті показало, що юнаки частіше сідають за кермо після пива. Суд першої інстанції вирішив, що для такого закону цього досить.

7. Верховний суд подивився на ті самі дані інакше. Затримані становили два відсотки юнаків цього віку і 0,18 відсотка дівчат, тож через двох зі ста закон обмежував усіх сто. Жодне дослідження не стосувалося саме пива міцністю 3,2 %, яке штат називав непʼянким. До того ж закон забороняв продавати пиво, а не пити його: юнакові його могла купити вісімнадцятирічна подруга. Стать виявилася надто неточною ознакою.

8. 20 грудня 1976 року Суд скасував рішення нижчого суду сімома голосами проти двох; думку Суду написав суддя Бреннан. У ній названо вимогу до таких законів: поділ за статтю мусить служити важливій меті держави і бути суттєво повʼязаним із її досягненням. Безпеку на дорогах Суд важливою метою визнав. Перевірки не витримав звʼязок: заборона продавати юнакам слабке пиво мало що давала для безпеки.

9. Ця вимога суворіша за розумне пояснення і мʼякша за перевірку поділу за расою. Суддя Ренквіст, який із рішенням не погодився, назвав її проміжною, і назва закріпилася: 1988 року Суд сам писав уже про три рівні перевірки. 1996 року за тією самою формулою він визнав, що штат Вірджинія порушив Конституцію, не приймаючи жінок до свого військового інституту. Доводити звʼязок мусить держава.

10. Рішення вужче, ніж його зазвичай переказують. Поділ за статтю Суд не прирівняв до поділу за расою, про це прямо написали самі судді. Віку для купівлі пива він не встановлював: штат міг обрати будь-який, аби однаковий для всіх. І Рут Бейдер Гінзбург не була в цій справі ні суддею, ні адвокаткою в засіданні: звіт називає її співавторкою письмової позиції Американської спілки громадянських свобод на підтримку позивачів.

11. Зі справи про пиво лишаються два питання, які можна поставити до будь-якого правила, що ділить людей на групи. Яку мету воно має, і чи справді поділ до неї веде. Цифри про групу самі на друге питання не відповідають: два відсотки нічого не кажуть про решту девʼяносто вісім. Так перевіряють і закон, і правило у власній організації.